В українських парких і масових танцях, які виконуються на масових вечорах і гуляннях, положення рук визначене заздалегідь.
У сольних танцях виконавець вільно імпровізує рухи рук в залежності від змісту танцю і музики, але не виходячи за межі традиції і пов'язуючи рухи рук з рухами ніг.

Жінка в танці, враховуючи народні традиції, поводить себе скромно, не розмахує руками, уникає зайвої метушні тощо. Вона лише зрідка кидає соромливий погляд на хлопця, який танцює з нею в парі, і в ту ж мить опускає очі.
Хлопець поводиться в танці так, щоб привернути до себе увагу дівчини, з якою він танцює в парі. Його погляд незмінно спрямований на дівчину.

У зв'язку з тим, що методика запису народного танцю розроблена недостатньо, термінологія рухів точно не встановлена, ми вважали за потрібне дати пояснення основних принципів запису, термінів, якими користувалися.

Українське народне танцювальне мистецтво завжди привертало увагу професіональних митців.
У п'єсах українських драматургів в минулому широко використовувалися співи і танці. На Україні стало традицією, що драматичні актори неодмінно повинні вміти співати і танцювати. Багатогранністю таланту відзначалися М. Садовський, М. Заньковецька, М. Кропивницький та багато інших корифеїв українського класичного театру. І. Мар'яненко, наприклад, згадував у своїй статті «Моє життя» ', що Садовський знав і виконував козачок так, як ніхто за його пам'яті.

Мелодії сюжетних танців мають ту ж назву, що і танець взагалі. Навіть тоді, коли записують мелодію того чи іншого сюжетного танцю, то називають її, як і танець: «Аркан», «Опришки», «Коваль», «Віз» і т. д. І це зовсім не випадково, бо мелодії сюжетних танців — це їх органічна складова частина.
Мелодії посилюють емоціональну виразність танцю і значною мірою визначають характер виконання.

Серед хороводів і сюжетних танців є однойменні твори (наприклад, «Шевчик», «Коваль», «Козлик», «Голубка» та ін.). Спільність їх полягає насамперед у тематичній спорідненості. Важливо відзначити й те, що в сюжетних танцях відображається, наприклад, трудовий процес майже в тій самій послідовності, яка в хороводах диктується текстом.

Хореографія побутових танців та їх характеристика

Побутові танці дуже різноманітні щодо хореографічного малюнка. Проте всі вони в своїй основі побудовані на одних і тих же танцювальних рухах: «перемінний крок», «тинки», «присядки», «вихиляси», «голубці», «дрібушки», «притупи» тощо.

Український народ протягом століть створював самобутню культуру, яка відбиває його багатогранне життя. Одним з її найцінніших скарбів є танцювальне мистецтво. Кращі художні зразки народних танців збереглися і дійшли до наших днів. Вони стали невід'ємною частиною художнього життя Радянської України.