В українських парких і масових танцях, які виконуються на масових вечорах і гуляннях, положення рук визначене заздалегідь.
У сольних танцях виконавець вільно імпровізує рухи рук в залежності від змісту танцю і музики, але не виходячи за межі традиції і пов'язуючи рухи рук з рухами ніг.
В жіночих повільних танцях рухи рук бувають м'якими, плавними, широкими, спокійними. Руки розкриваються в сторони, кладуться на талію, піднімаються по черзі вгору, схрещуються на грудях, по черзі кладуться долонею на намисто і т. д. В швидких жіночих танцях рухи рук різноманітніші, швидко міняють положення і напрямок.
У танцях можливі рухи пантомімного характеру. Дівчина прикладає кисть руки до чола, начебто вдивляється в далину, обпирається щокою на кулачок, ніби сумуючи, зриває квіти, заплітає вінок або косу тощо.

Часто в танці руки обігрують деталі костюма. Іноді дівчина береться за стрічки і розводить їх у сторони, інколи однією рукою торкається намиста на грудях або вінка на голові, іноді ж обидві руки засовує за пройми кептара і т. д. В усіх цих випадках рухи рук дівчини підкреслюють зміст і характер танцю.
В чоловічому танці рухи рук бувають також широкими, але більш сильними, ніж у жіночому танці. Руки можуть по черзі підніматися в третю позицію, широко розводитися в сторони нижче або вище рівня плечей і т. д.
Чоловічому українському танцю так само властиве обігрування костюма чи предмета: виконавець може придержувати чи поправляти на голові шапку, підкидати її вгору, вдаряти долонею по халяві після присідання тощо. Нижче дано перелік положень рук.