Мелодії сюжетних танців мають ту ж назву, що і танець взагалі. Навіть тоді, коли записують мелодію того чи іншого сюжетного танцю, то називають її, як і танець: «Аркан», «Опришки», «Коваль», «Віз» і т. д. І це зовсім не випадково, бо мелодії сюжетних танців — це їх органічна складова частина.
Мелодії посилюють емоціональну виразність танцю і значною мірою визначають характер виконання.
Характер мелодії відповідає змістові танцю. Вона може бути життєствердною («Опришки»), поривчастою («Гонивітер»), ліричною («Васили-ха») і т. д.
Трапляються такі мелодії сюжетних танців, в яких підкреслюються зображальні елементи. Іноді імітація того чи іншого явища засобами музичної виразності не є органічним елементом мелодії; явище імітується на фоні мелодії інструментами, які входять до складу ансамблю, що супроводжує танець. Яскравим прикладом може бути виконання XII фігури танцю «Лісоруби».
В ладово-інтонаційному і ритмічному відношеннях, а також щодо своєї форми мелодії сюжетних танців досить прості. Виняток становлять лише ті, що виконуються як інструментальні п'єси (без танцю). Навіть найбільш далекі варіанти мелодій сюжетних танців майже завжди мають спільну ладово-інтонаційну основу.
Використовуються мелодії сюжетних танців також у творчості професіональних композиторів. Так, мелодія «Косарів» є основною темою заключної частини «Української симфонії» невідомого автора XVIII ст., а також використана в «Українських танцях» радянського композитора В. Кирейка. Мелодія сюжетного танцю «Решето» звучить у балеті «Хустка Довбуша» А. Кос-Анатольського тощо. Багато й інших інструментальних творів написано на мелодичному матеріалі сюжетних танців.