Тексти хороводів

У текстах хороводів, що відтворюють трудові процеси в усій їх послідовності, славиться праця, передаються почуття, настрої і думки трудящої людини. Так, у тексті хороводу «Шевчик» в кожній строфі змальовується той чи інший момент трудового процесу шевця. Чітка послідовність цих моментів і утворює логічний розвиток сюжетної лінії твору, характеризуючи водночас ремісника:

• — А чи бачив ти, як шевчик шкіру в воді мочить?
• — Ой так, брате, ой так, так шкіру в воді мочить.
• — А чи бачив ти, як шевчик шкіру натягає?
• — Ой так, брате, ой так, так шкіру натягає.
• — А чи бачив ти, як шевчик черевички шиє?
• — Ой так, брате, ой так, так черевички шиє.
• — А чи бачив ти, як шевчик гвозді набиває?
• — Ой так, брате, ой так, так гвозді набиває.
• — А чи бачив ти, як шевчик гвозді розчищає?
• — Ой так, брате, ой так, так гвозді розчищає.
• — А чи бачив ти, як шевчик черевички чистить?
• — Ой так, брате, ой так, так черевички чистить.
• — А чи бачив ти, як шевчик у свято танцює?
• — Ой так, брате, ой так, так у свято танцює.

Вдача «шевчика» виявляється у рухах виконавця. «Шевчик», як про це свідчить остання строфа тексту, не тільки добре «черевички шиє», а й майстерно танцює. Таким чином, перед глядачем вимальовується образ веселої, дотепної людини, яку в народі називають майстром на всі руки.
Переглянувши текст, легко переконатися в тому, що розвиток сюжетної лінії в хороводі здійснюється на основі діалога. Крім того, в тексті на протязі всього розвитку сюжетної лінії повторюються такі слова:

• — А чи бачив ти, як шевчик...
• — Ой так, брате, ой так, так...

Змінюються тільки ті слова, які пояснюють суть того чи іншого моменту трудового процесу шевця: «шкіру в воді мочить», «шкіру натягає», «черевички шиє» і т. д.

Діалогічність, кількаразове повторення окремих фраз і слів зустрічаються в хороводах «Бондар», «Коваль», «Мак», «А ми просо сіяли» та ін. Ця закономірність найбільш характерна для хороводів на трудову тематику.

В хороводах на побутову тематику в основному відображаються відносини української патріархальної сім'ї, де за старих часів всілякого утиску й поневірянь зазнавали жінки. Дуже часто шлюб здійснювався не за взаємною симпатією молодих, а виходячи з матеріальних розрахунків. У зв'язку з цим дівчину нерідко віддавали за старого. В таких хороводах змальовуються душевний біль, мрії і сподівання жінки-трудівниці, породжені власницьким суспільством.

Досить переконливо це розкрито в тексті хороводу «Перепілка»:

• Ой у перепілки та голівка болить.
• Тут була, тут, перепілочка,
• Тут була, тут, сизокрилая.
• Ой у перепілки та плечиці болять.
• Тут була, тут, і т. д.
• Ой у перепілки рученьки болять.
• Тут була, тут, і т. д.
• Ой у перепілки та колінця болять.
• Тут була, тут,, і т. д.
• Ой у перепілки та спинонька болить.
• Тут була, тз'т. і т. д.

Так створюється образ роботящої молодої жінки. З подальшого тексту ми дізнаємося, що:

• Ой у перепілки та старий мужичок.
• Тут була, тут, і т. д.
• Із комори йде і нагайку несе.
• Тут була, тут, і т. д.
• Він нагайку несе, бородою трясе.
• Тут була, тут, і т. д.

У нашій уяві вимальовується образ грізного нелюбого чоловіка, за якого силоміць віддали батьки свою дочку. А молода жінка мріє про такого ж молодого, як вона, ласкавого чоловіка:

• А у перепілки молодий мужичок.
• Тут була, тут, і т. д.
• Із базару йде, черевички несе.
• Тут була, тут, і т. д.

У тексті «Перепілки», як і в аналогічних хороводах, зображається жінка, в якої «голівка», «плечиці», «рученьки», «колінця», «спинонька» болять. Це є свідченням того, що хороводи на побутову тематику мають певні зв'язки з текстами хороводів на трудові теми.

У текстах хороводів на побутові теми відбито гумор українського народу, дотепно висміюються ледарі, які ухиляються від важкої праці, вдаючи хворих. У хороводі «Слабий дідусь», записаному В. Гнатюком, дівчата стають у коло, а одна в середині кола сідає на землю і стогне, вдаючи слабого діда. Вона підводиться, аж коли співають останню строфу:

• — Вставай, діду, вівці пасти.
• — Наш дід розстогнався,
• Наш дід розболівся.

Далі дідові пропонують пасти кури, гуси, качки, воли, коні, а дід все не підводиться. Нарешті співають:

• — Вставай, діду, паску їсти.
• — Наш дід підхватився
• Та й до паски причепився.

Зустрічаються й такі тексти хороводів, де гостро й дотепно висміюються старі парубки. Під час виконання такі хороводи перетворюються в діалог-жарт завдяки перефразуванню окремих слів чи речень у строфі.

Значне місце посідає в текстах хороводів тема кохання (хороводи «Перепілко, вже козаченьки йдуть», «Король» та ін.).

У деяких текстах хороводів основною темою є повадки птахів і тварин (хороводи «Пташка», «Козлик»), в образах яких показано ті чи інші риси людей.

Найкращі з художньому відношенні хороводи, в яких змальовуються патріотичні почуття народу (хоровод «А вже весна»), рідна природа (хоровод «Марена») та ін., що ввійшли в золотий фонд народних танців.
У цій групі хороводів широко використовується реквізит: уквітчане стрічками і вінками гільце, опудало тощо. Нерідко розпалюється велике вогнище, через яке стрибають учасники хороводу (це стосується купальських хороводів, присвячених зустрічі літа). Раніше і реквізит, і вогнище мали, мабуть, відповідне обрядове значення. Тепер це звичайний художній засіб, який посилює емоціональне сприйняття хороводів глядачем.

Народнопоетичні засоби, з допомогою яких поглиблюються зміст і художні образи хороводів, різноманітні. До них належать алегорії, психологічні паралелізми, асонанси, алітерації, епітети тощо.

Людина з її почуттями змальовується в алегоричному образі голубки, перепілки, горобчика, зайчика. Деякі з хороводів так і називаються — «Перепілка», «Заїнько», «Голуб-голубочок» і т. д.

Епітети підкреслюють ту чи іншу рису образу. Наприклад, у хороводі «Дружба» співають:

Ой зійшло, зійшло три зіроньки ясних, Три дівоньки красних і т. д.
Епітет «красних» надає слову «дівоньки» поетичної яскравості. Поряд з цим широко використовуються так звані постійні епітети: «сивий голуб», «дрібен дощик», «буйний вітер» та ін.

Нерідко вживаються психологічні паралелізми, коли природні явища зіставляються або порівнюються з переживаннями людини.

Характерною рисою текстів хороводів слід вважати використання рефренів. У хороводі «Перепілка» незмінно повторюються такі слова:

• Тут була, тут, перепілочка,
• Тут була, тут, ясна зірочка.

У хороводі «Заїнько» рефрен має більш поширену форму:

• А нікуди заїньку
• Ані вискочити,
• А нікуди заїньку
• Ані виглянути,
• Тут городи все турецькії,
• Тут замочки все німецькії.

Поетичні засоби, якими розкривається художній образ, рефрени, сама структура текстів хороводів споріднені з образною мовою і структурою пісенних текстів взагалі.

Наведені приклади свідчать про тематичне багатство текстів хороводів,, в яких, як у дзеркалі, відбиті найрізноманітніші сторони життя народу, його мрії і сподівання. Отже, тексти хороводів мають для нас не тільки художнє, а й історико-пізнавальне значення.